Носій каталізатора — це спеціальна частина твердого каталізатора, диспергатор, сполучна речовина, негативний носій активного компонента каталізатора, а іноді й співкаталізатор або кокаталізатор. Носій каталізатора, також відомий як носій, є одним із компонентів нанесеного каталізатора. Зазвичай це пористий матеріал з певною питомою площею поверхні, до якого часто прикріплений активний компонент каталізатора. Носій в основному використовується для підтримки активного компонента, завдяки чому каталізатор має певні фізичні характеристики, тоді як сам носій зазвичай не має каталітичної активності.
Вимоги до підтримки Catalyst
1, може зменшити щільність активних компонентів, особливо дорогоцінних металів
2, можна підготувати до певної форми
3. Спіканню між активними компонентами можна певною мірою запобігти
4, може протистояти отруті
5. Він може мати взаємний вплив з активним компонентом та основним каталізатором.
Вплив носія каталізатора
1, зменшити вартість каталізатора
2, покращити механічну міцність каталізатора
3. Покращення термічної стабільності каталізатора
4, додайте активність каталізатора та селективність
5. Збільшення терміну служби каталізатора
Введено кілька основних носіїв
1. Активований оксид алюмінію: найпоширеніший носій для промислових каталізаторів. Низька ціна, висока термостійкість, добра сумісність активних компонентів.
2. Силікагель: хімічний склад SiO2. Зазвичай виготовляється з силікату натрію (Na2Si3). Силікатна кислота утворюється в результаті взаємодії силікату натрію та кислоти. Полімеризація та конденсація кремнієвої кислоти, структура полімеру невідома.
SiO2 є широко використовуваним носієм, але його промислове застосування менше, ніж Al2O3, що пов'язано зі складнощами в отриманні, слабкою спорідненістю з активними компонентами, легким спіканням з водяною парою та іншими дефектами.
3. Діатоміт: природний SiO2. Він містить кілька оксидів металів та органічних речовин, а його пориста структура та питома поверхня змінюються залежно від походження. Перед використанням слід провести кислотну обробку. Одна з них полягає в покращенні вмісту SiO2 та збільшенні питомої поверхні, питомого об'єму пор та радіуса первинних пор. Друга - покращенні термічної стабільності, після кислотної обробки питому поверхню можна ще більше збільшити. Діатоміт в основному використовується для приготування каталізаторів з нерухомим шаром.
4, активоване вугілля: основним інгредієнтом є C, який містить кілька H, O, N, S та золи тощо. Активоване вугілля має нерегулярну структуру кам'яного млина, на поверхні є карбонільні групи, хінонові групи, гідроксильні групи та карбоксильні групи. Активоване вугілля характеризується розвиненими порами та великою площею поверхні, термостабільністю та високою міцністю.
5. TiO2: має три кристалічні форми: анатаз, пластинчастий титан та рутил. Листову титанову руду важко синтезувати через нестабільність; анатаз утворюється при нижчій температурі з відносною густиною 3,84 та більшою питомою площею поверхні. При нагріванні до 600~1000°C анатаз перетворюється на рутил, який має відносну густину 4,22 та невелику питому площу поверхні.
6. Карбід кремнію: температура плавлення карбідної кераміки перевищує 2000°C, вона має високу теплопровідність, високу твердість, високу термостійкість та ударостійкість, але в кисневому середовищі вона просто окислюється. Тому SiC часто використовується як носій каталізатора в умовах високих температур.
7. Молекулярне сито: це кристалічний силікат або силікоалюмінат, система пор і порожнин, що складається з кремнієво-кисневого тетраедра або алюмо-алюмінієвого тетраедра, з'єднаних кисневими містками. Воно має високу термостійкість, термостійкість до води та стійкість до кислот і лугів.
Час публікації: 10 серпня 2019 р.